НУШенята
сайт учителя початкових класів
Петрової Людмили Валеріївни
Додатки
Опорні схеми. Українська мова
Усна відповідь
1. Мова буває українська, російська, англійська тощо.
2. Мовлення поділяється на усне та писемне.
3.Культура мовлення – це його правильність, точність, доцільність, виразність.
4.Усне мовлення повинно бути правильним, виразним, змістовним.
5.Писемне мовлення повинно бути правильним, охайним, каліграфічним.
6. Текст – це кілька речень, пов’язаних між собою в певній послідов-ності. До нього можна дібрати заголовок.
7.Тема тексту – це те, про що в ньому розповідається.
8.Мета тексту – це те, чого текст навчає.
9.Текст складається із зачину, основної частини, кінцівки.
10. Типи текстів: розповідь (розповідається про якісь події), опис (щось описується, якими є предмет чи дія ), міркування (доводиться якась думка), есе (вільне висловлення своїх думок, почуттів).
Усна відповідь
1.Речення – це слово чи кілька слів, пов’язаних між собою за змістом. Речення виражає закінчену думку.
2. За метою висловлювання речення бувають: розповідні ( в них про щось повідомляється, розповідається), питальні ( про щось запитується), спонукальні (спонукають до дії – просять, наказують, закликають). В кінці розповідного та спонукального речення ставиться крапка або знак оклику. В кінці питального речення ставиться знак питання або знак питання та знак оклику.
3. За інтонацією речення поділяються на окличні й неокличні. В кінці окличних речень ставиться знак оклику.
4. Головний член речення, який означає про кого або про що говориться в реченні й відповідає на питання Хто? Що? Називається підметом. Головний член речення, який пояснює що говориться про підмет і відповідає на питання Що робить? Що робили? тощо.
5.Члени речення, які залежать від одного й того ж слова, відповідають на одне і теж питання називаються однорідними. Між однорідними членами речення ставляться коми, якщо вони не пов’язані сполучником і; перед сполучниками а, але кома ставиться.
6. Слово або словосполучення, яке називає того, до кого звертаються називається звертанням. На письмі воно виділяється комами.
7.Підмет і присудок складають граматичну основу речення. Якщо в реченні одна граматична основа, його називають простим, якщо дві й більше – складним.
Усна відповідь
1. Слова можуть вживатись в вають антонімпрямому та переносному значенні. Наприклад, ... .
2. Слова, близькі за значенням називають синонімами : ...
3. Слова, протилежні за значенням називають антонімами : ...
4.Слова, що звучать, пишуться однаково, але мають різне значення називають омонімами: ...
5.Багатозначні слова мають кілька значень : ...
6.Нероздільні стійкі сполучення слів називаються фразеологізмами:...
Усна відповідь
І. Іменник – частина мови, яка означає назву предмета й відповідає на питання Хто? Що?
На питання Хто? Відповідають іменники, що означають назву істоти, на питання Що? – назву неістоти.
Іменники поділяються на власні й загальні. Власні іменники завжди пишуться з великої букви.
ІІ. Іменники змінюються за числами: однина (означають назву одного предмету) та множина ( двох і більше предметів).
Іменники бувають жіночого, чоловічого або середнього роду.
Іменники змінюються за питаннями, тобто відмінюються. Відмінки: називний – іменники відповідають на питання Хто? Що?, родовий – Кого? Чого?, давальний – Кому? Чому?, знахідний – Кого? Що?, орудний – Ким? Чим? , місцевий – На кому? На чому?, кличний–форма звертання.
Іменники жіночого роду в родовому відмінку з основою на твердий мають закінчення -и,з основою на м’який та звуки [х, ч, ш] – закінчення –і; в орудному відмінку: з основою на твердий – -ою, м’який та [х, ч, ш] - -ею, на звук [й] - -єю.
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку мають закінчення –а, -я, -у, -ю, правопис треба перевіряти за словником. В давальному відмінку – паралельні закінчення -ові, -еві, -єві або –у, -ю. В орудному відмінку: з основою на твердий – -ом, м’який та [х, ч, ш] - -ем, на звук [й] - -єм. В місцевому відмінку також паралельні закінчення: -ові, -еві, -єві або –у, -ю, -і, -ї.
Іменники множини в родовому відмінку мають закінчення –ів, -їв, -ей або нульове.
Іменники в називному відмінку завжди вживаються без прийменників, в місцевому – завжди з прийменниками.
ІІІ. В коренях іменників може відбуватись чергування голосних звуків [о],[е] на [і]. В іменникам жіночого роду в давальному й місцевому відмінках відбувається чергування приголосних [г, к, х] на [з', ц', с']. Подібне чергування відбувається в іменниках чоловічого роду в місцевому відмінку.
ІV. В іменниках жіночого роду з нульовим закінченням в початковій формі відбувається подовження кінцевого приголосного в орудному відмінку перед закінченнями –у, -ю. Не відбувається подовження, якщо основа закінчується на -ст- . Якщо основа закінчується на б,в,ф перед –ю, ставиться апостроф.
Усна відповідь
І. Прикметник – частина мови, яку називає ознаку предмета й відповідає на питання Який?, Яка?,Яке?, Які?
ІІ. Прикметники змінюються за числами(однина, множина),в однині за родами (жіночий, чоловічий, середній), за питаннями, тобто відмінюються.
В називному відмінку прикметники жіночого роду з основою на твердий мають закінчення –а, на м’який – -я, відповідно чоловічого – -ий, -ій, середнього – -е, -є, у множині – -і.
Прикметники жіночого роду в давальному й місцевому відмінку мають закінчення –ій.
У прикметниках чоловічого та середнього роду в родовому, давальному й місцевому відмінках перед закінченням пишеться м’який знак.
Прикметники чоловічого й середнього роду в місцевому відмінку мають паралельні закінчення -ому, -ім.
ІІІ. Суфікси -ськ-, -зьк-, -цьк- пишуться з м’яким знаком. Перед суфіксом Ь не пишеться, крім випадка, коли основа закінчується на л.
Усна відповідь
І. Дієслово – це частина мови, яка означає дію предмета й відповідає на питання Що робити? Що зробити? тощо.
ІІ. Дієслова в неозначеній формі відповідають на питання Що роти? Що зробити?, закінчуються на -ть, -ти, -ться, -тися.
ІІІ. Не з дієслова пишеться окремо.
ІV. Дієслова змінюються за часами: минулий, теперішній, майбутній.
V. Дієслова змінюються за числами.
Дієслова минулого часу в однині змінюються за родами.
VI. Дієслова бувають доконаного й недоконаного віду. В питаннях, що ставляться до дієслів доконаного виду, є префікс з-.
VII. Дієслова теперішнього й майбутнього часу змінюються за особами. Щоб дізнатись, яке особове закінчення в дієслові, треба знати його дієвідміну. Дієслова, що в 3 особі множини мають закінчення –уть,-ють, належать до першої дієвідміни, -ать, -ять – до другої.
Дієслова 1 особи однини і першої, і другої дієвідміни мають однакові закінчення –у, -ю.
Дієслова 1 особи множини першої дієвідміни мають закінчення –емо, -ємо, другої дієвідміни – -имо, -їмо.
Дієслова 2 особи однини мають закінчення –еш, -єш (перша дієвідміна), -иш, -їш (друга даєвідміна,), у множині відповідно –ете, -єте та –ите, -їте.
Дієслова 3 особи однини першої дієвідміни мають закінчення -е, -є, другої – -ить, -їть.
Опорні схеми. Природознавство
Корисні копалини. Грунт
Усна відповідь
1.Гірські породи, які люди видобувають із глибин землі і використовують для своїх потреб, називають корисними копалинами.
2. Місце, де породи залягають у великій кількості, називають родовищем.
3. Корисні копалини зустрічаються в природі у твердому стані, інші – у рідкому та газоподібному.
4. Усі корисні копалини поділяють на три великі групи: рудні корисні копалини (наприклад, залізна руда), горючі корисні копалини (кам’яне вугілля, нафта, природний газ) та будівельні (граніт, вапняк, глина, пісок).
5. Верхній родючий шар землі, на якому ростуть рослини й де живуть різні живі організми, називають ґрунтом.
6. До складу ґрунту входять: пісок, глина, вода, повітря, мінеральні речовини, перегній.
7. Родючість ґрунту – основна його властивість .
Людина
Усні відповіді
Шкіра
Тіло людини вкрито шкірою. Вона мʼяка, гладка, пружна. Завдяки цим властивостям вона не заважає людині рухаться.
Шкіра виконує такі функції.
Захисну. Захищає внутрішні органи від пошкоджень, не пропускає в організм хвороботворних мікробів, воду, шкідливі речовини.
Термолрегулятивну. Шкіра захищає від холоду та спеки.
Дихальну. У людини близько 1-2 % кисню засвоюється через шкіру.
Рецепторну. Завдяки наявності численних нервових закінчень людина відчуває холод, тепло, біль, дотик, який є предмет, який він за формою.
Шкіра має таку будову: пори (через одні виділяється жир, через інші - піт), волосся, нерви, сальні залози, потові залози, кровоносні судини.
Жир помʼякшує шкіру, піт випаровується й охолоджує наше тіло.
Щоб шкіра була здоровою, потрібно дотримуватись правил гігієни та закалювати її.
Скелет. Мʼязи
Під шкірою людини знаходяться кості. Вони тверді, міцні, але легкі. Кістки утворюють скелет. Скелет - опора нашого тіла. Він захищає внутрішні органи від пошкоджень
Уздовж тіла проходить хребет, який складається з невеликих кісточок - хребців. Між хребцями є прошарки хряща. Вони можуть стискуватись і розширюватись, завдяки цьому ми можемо згинати своє тіло. З хребтом з'єднаний череп. Кістки його з'єднані міцно і нерухомо. Череп захищає наш мозок. Тільки нижня щелепа рухома.
Із хребтом з'єднані ребра, які разом з грудною кісткою утворюють грудну клітку. Грудна клітка захищає серце і легені.
Із грудною кліткою за допомогою лопаток та ключиць з'єднані кістки верхніх кінцівок — рук. Ці кістки з'єднані рухомо, тому ми можемо піднімати й опускати руки. До нижньої частини хребта приєднуються кістки, які утворюють таз. Він утримує й захищає від пошкоджень внутрішні органи. З тазом з'єднуються кістки нижніх кінцівок — ніг. Кістки з'єднані між собою та кістками тазу рухомо.
У кістках дитини багато речовин, які надають їм гнучкості. Такі кістки легко згинаються, тому можуть викривитися. У свою чергу вони будуть стискувати внутрішні органи, а від цього почнуться різні захворювання.Людина з дитинства повинна стежити за своєю поставою, тобто за правильним положенням тіла, коли вона сидить чи ходить. Коли цього не додержуватися, хребет викривляється.
До скелета прикріплюються м'язи.
Кожний м'яз прикріплений одним кінцем до однієї кістки скелета, а другим — до другої. За наказом мозку м'язи можуть скорочуватись чи довшати.
Для роботи мʼязів потрібні поживні речовини та кисень. Вони розвиваються, якщо їх постійно тренувати. Для цього потрібно займатись посильним фізичним трудом, фізичними вправами на свіжому повітрі, правильно харчуватись
Органи травлення
Для росту та розвитку всіх органів тіла людини, для їх роботи потрібні поживні речовини. Вони потрапляють в організм з рослиною та твариною їжею.
Їжа в нашому організмі зазнає великих і складних змін. Спочатку потрапляє в рот. Дотиком губ ми розрізняємо, яка вона — тверда чи м'яка, холодна чи гаряча. Зубами розжовуємо їжу. За допомогою язика ми визначаємо її смак. Під дією слини в роті вона починає розчинятись. По стравоходу їжа потрапляє у шлунок, в якому вона перетравлюється частково і за допомогою шлункового соку до кінця в тонкій кишці. Тонка кишка переходить у товстий кишечник та пряму кишку. Печінка виконує захисну функцію.
Тільки в перетравленому вигляді їжа може проникнути в кров, яка розносить її до всіх органів нашого тіла, тобто живить їх. Подрібнення їжі й перетворення її в організмі на розчинні речовини називають травленням.
Для забезпечення здоров'я людини необхідна організація раціонального харчування. Куріння і алкоголь також шкідливо впливають на травну систему.
Захворювання хоча б одного органа травлення відразу ж погано впливає на наше здоров'я. Якщо з якихось причин у кров не надходитимуть розчинені поживні речовини, то людина вмирає. Тому дуже важливо дотримуватись гігієни харчування.
Органи дихання
Дихання забезпечує надходження в організм кисню, а також видалення з організму вуглекислого газу.
Людина вдихає повітря носом, де відбувається нагрівання повітря, яке вдихаємо. Часточки і пил затримуються за допомогою волосинок, які щільно ростуть на слизистій носових проходів. Тому дуже важливо дихати носом, а не ротом.
Органи кровообігу
Рух крові по судинах називають кровообігом.
Система органів кровообігу складається із серця і кровоносних судин. По артеріях кров тече від серця до тканин. До серця кров притікає по венах. Особливо важлива роль належить капілярам. Їхні стінки мають високу проникність, завдяки чому відбувається обмін речовинами між кров'ю і тканинами.
Серце працює вдень і вночі протягом усього життя людини. Стінки серця складаються з м'язів. Скорочуючись і розслаблюючись, воно виштовхує кров у кровоносні судини.
Функції крові дуже різноманітні. По-перше, вона приносить клітинам поживні речовини і кисень, по-друге, виносить з клітин продукти розпаду, що утворюються в результаті їх життєдіяльності.
Щоб бути здоровим треба дотримуватись режиму дня, більше рухатись, перебувати на свіжому повітрі, дружньо спілкуватись з однокласниками, батьками, з повагою ставитись до природи та людей.
Нервова система
Нервова система управляє діяльністю різних органів.
До нервової системи відносяться головний і спинний мозок, а також нерви.
Головний і спинний мозок реагують на різну інформацію. По одних нервах йдуть сигнали від усіх органів через спинний мозок до головного про роботу внутрішніх органів, а по інших — надсилається інформація від головного і спинного мозку до органів, "повідомляючи", як їм треба діяти.
Для роботу мозку та нервів необхідні поживні речовини та кисень. Якщо кисню мало - мозок працює погано. Нервова система потребує відпочинку. Найкращий відпочинок - це сон. Дитина має спати не менше 10 годин на добу. Потрібно чергувати розумову роботу з фізичною, відпочивати на свіжому повітрі.