Використання  ІКТ  у початковій  школі

       Сьогодні інформаційно-комунікаційні технології розглядаються як важливіший компонент загальної освіти, що відіграє велику роль у розв’язанні пріоритетних завдань навчання та виховання – у формуванні цілісного світогляду, навчальних, комунікативних та комунікаційних навичок, основних психічних якостей учнів. Широке застосування комп’ютерних технологій в освіті поступово, але досить впевнено, стає найважливішою деталлю навчально-виховного процесу школи.       

       Висвітлення проблем, пов'язаних із використанням сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі початкової школи, розкрито в роботах вітчизняних та російських дослідників М.М. Левшина., М.І. Жалдака, Ф.М. Ривкінд, М.К. Гольцмена, Н.В. Макарової, В.І. Варченко, Л.М. Фуксон; зарубіжних дослідників Д.Г. Клементса, К. Хохмана, Т. Оппенхеймера, С. Пейперта та інших.

       Можливості  сучасного  уроку  й  системи освіти  загалом  значно  розширюються  завдяки використанню  мультимедійних, інтерактивних технологій, Інтернету. Сьогодні  перед  педагогами  стоїть  важливе  завдання  - виховати  та  підготувати  молодь, здатну  активно  включатися  в  якісно  новий  етап розвитку  сучасного  суспільства, пов’язаний  з  інформацією. Нині  дитина  опановує комп’ютер  раніше, ніж  навчається  грамотно  писати чи  критично  читати.

(слайд 3)   Саме використання  ІКТ  дає  нам можливість  змінити  зміст  освіти  та сприяє :

• кращому  сприйняттю й  засвоєнню  дітьми  навчального  матеріалу;

• зростанню  інтересу  до  пізнання;

• індивідуалізації  навчання;

• розвитку  творчих  здібностей  учнів;

• скороченню  видів  роботи, що стомлюють дітей;

• використанню  різних  аудіовізуальних  засобів (музики, графіки, анімації) для  збагачення  змісту  і  посилення  мотивації  навчання;

• більш  динамічній  подачі  матеріалу;

• формуванню  в  учнів адекватної самооцінки  та  створенню  умов  для  самостійної  роботи;

• самоосвіті  й  самовдосконаленню  особистості  учня  й учителя;

• засвоєння  і учнями, і учителями  нових  важливих  знань, умінь, навичок.

    До того ж  ІКТ  використовують  в усіх видах  урочної  й позаурочної  діяльності,

починаючи з 1-х класів, при  цьому розширюючи  можливості  навчально-виховного процесу, забезпечуючи  нові шляхи подачі  інформації, даючи  можливість для  випробовування  власних  ідей  і  проектів,  для вивчення й  викладання  предметів  у початкових  класах (математики, української мови, читання та ін.).

     Найпростішою  й  найпоширенішою  на сьогодні програмою, яка допомагає  вчителю урізноманітнити  урок, є прикладна програма  Power  Point. Як показує практика, використовувати  комп’ютерні  презентації  можна на уроках будь-якого  типу (урок  вивчення  нового  матеріалу, урок закріплення  знань, умінь, навичок; урок контролю знань,умінь, навичок; нестандартний урок; інтегрований урок; комбінований  урок). Головне, щоб поданий  матеріал  відповідав  принципам  науковості, наочності, був поданий в обсязі, що відповідає  дидактичній  меті. Також доцільно застосовувати  їх під час  проведення тематичних перевірок. Між тим використання  презентацій  залежить  від  творчого  потенціалу  вчителя та програмного  забезпечення, яким він користується.

     Практикою доведено, що використовувати презентації доцільніше на уроці математики під час усного рахунку, математичних диктантів, роботі з геометричним  матеріалом, тестуванні, логічних вправах і задачах тощо; на уроках української мови – під час зорових диктантів, роботі з деформованими текстами, словникових диктантів, вправ на увагу, при списуванні, складанні опису картин, зображень тощо; на уроках читання -  під час різних видів  словникової  роботи, розгляді картин, зображень,портретів письменників, ребусів, кросвордів, тестуванні; (слайд на уроках «Я і Україна» - під час навчально-пізнавальних ігор, розгляді малюнків, фото, схем, ілюстрацій, ребусів, кросвордів, тестуванні тощо;на уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання – під час розгляду картин, малюнків, схем, обговоренні технологічних карт тощо.

      Але слід пам’ятати, що  презентації – це  лише  інструмент (один  із багатьох  інших інструментів вчителя на уроці), а тому недоцільно презентацію робити важливішою за урок, штучно  «підганяти» весь урок під презентацію.

      Структура уроку  при цьому не повинна  принципово  змінюватися. В уроці  із презентацією, як і в будь-якому  іншому, мають  бути наявні  всі основні етапи, змінюватися може  лише їх тривалість. Презентації  використовують  на різних етапах уроку: актуалізації знань, перевірки домашнього  завдання, ознайомлення з новим матеріалом, закріплення, узагальнення та систематизації знань. Досвідчені  вчителі, які вже звикли  до використання  презентацій, впевнилися, що  на таких  уроках  доцільно  збільшити  час  на проведення  етапу  мотивації, адже  завдяки презентації  можна  збільшити  його пізнавальне  навантаження. А, як відомо, правильно мотивовані  учні легше й  з  більшою  охотою  здобувають  знання, прагнуть до творчої  діяльності.

    Використання  презентацій  допомагає  урізноманітнити   й  етап  актуалізації знань, адже запитання  можна  ілюструвати  графічними  об’єктами, анімацією, звуковим супроводом, можна подати кілька  слайдів із  попередніх  уроків, з кросвордами, ребусами тощо. На етапі  пояснення нового матеріалу  можна  використовувати  фото-, аудіо-, відеофрагменти, гіперпосилання   для  зміни  послідовності  показу, що дає  вчителю  змогу на свій розсуд  змінювати  хід бесіди, акцентувати  увагу  на  найскладніших  моментах  уроку  залежно  від сприйняття  матеріалу  учнями  і від ситуації  на уроці. На слайдах  доцільно  подати  лише основні  думки, визначення, дати і назви подій, формули, графічні, фото-, аудіо-, відео фрагменти тощо. Виділити  ті  елементи, до  яких  слід  привернути  увагу  учнів. Подати  той самий  матеріал  у  різних  формах, на різних прикладах. Для етапу  закріплення  знань можна  дати  ілюстровані  запитання, завдання  для  групового  або  індивідуального  виконання, запропонувати  учням  самостійно  прокоментувати  вже показані  слайди (які вчитель  демонстрував  на етапі  пояснення  нового  матеріалу).

Порядок  створення презентації

Планування уроку. Слід глибоко проаналізувати тему уроку, з’ясувати  його  мету, визначити тип та  структуру, а  також місце презентації  на  уроці, умови  її демонстрування, спрогнозувати  результати  уроку.

Конструювання уроку. Залежно  від вікових  особливостей  учнів та  видів  діяльності  необхідно  змоделювати  навчальні  ситуації, підібрати  матеріали  до презентації (текстові, графічні та звукові),розробити  види  завдань, які  виконуватимуть учні, використовуючи  презентацію, розпланувати  час  тривалості  як  окремих  фрагментів, так і всієї  презентації  загалом.

Планування  використання  презентації. Скомпоновану  презентацію  слід  переглянути  на предмет  доцільності  змісту, видів  та тривалості  виконання  завдань; продумати  оформлення; створити  й відредагувати текстову  частину та (за потреби) перекомпонувати  змістову, визначити  послідовність  показу.

     Також при підготовці слід врахувати, що розмір презентації залежатиме від призначення, але вона  не повинна  містити  більше 6-13  слайдів.

Правила створення  презентації

      Аудиторія. Учитель має врахувати  вік учнів та особливості класу, для якого створюється презентація.

    Мета презентації. Необхідно уважно переглянути літературу  з  теми уроку, визначити основні  тези, скласти  перелік  ілюстративного матеріалу (які матеріали  вже є, а які  треба  знайти або створити  самостійно).

     Увага до деталей. Презентацію не  слід  засмічувати  зайвими  відомостями, ілюстраціями, картинками, текстами, кожен  слайд має  бути  доцільним і логічно  пов’язаним  з іншими.

     Доцільність  використання  анімації  та спец ефектів. Не слід  зловживати  анімацією, аудіо- та візуальними  ефектами. Вони  мають  бути  доцільними, щоб привертати увагу, а не відволікати її.

 

(слайд 13)Вимоги  щодо  оформлення  презентації

     У  змістовій  частині  слід розміщувати  короткі  тези (без  зайвих слів), причому  на всіх слайдах  необхідно  дотримуватися однієї часової форми  дієслів,  зокрема  й  у  заголовках.

    Обсяг  інформації  на  кожному  слайді  має  бути  не  більшим  за  одну  тезу, одне  визначення, кілька  фактів, формул, дат.

     Для  урізноманітнення  подачі  матеріалу слід  використовувати  різні  типи  слайдів (текстові, табличні, графічні).

     Розміщення  текстів на слайдах. Текст та слайдах повинен  бути «читабельним», заголовки  повинні  відрізнятися  від  основного  тексту, найважливіші  слова  слід  намагатися  розміщувати  в  центральній  частині  слайда, коментарі  та підписи  до ілюстрацій  доцільно  подавати  меншим  шрифтом  унизу  слайда. Розгорнуті  речення  на  слайдах подаються  лише  за необхідністю  цитування.

      У  таблицях  має бути  максимум  4  рядки та 4  стовпці, оскільки  у  великих  таблицях  дані  дуже  важко  читати. Комірки  з найважливішими  даними  доцільно виділяти  кольором.

     Списки  на  слайдах  не  повинні  бути  довгими (оптимальним є список  із 5-7  елементів. Якщо ж  елементів  списку  більше, доцільно  розмістити  їх  у  дві  колонки.

     Діаграми  не  слід  робити  дуже складними. Вони  мають  містити  не  більше 5  елементів.

     Ілюстрації  слід  застосовувати  такі, на  яких  добре  видно  всі  деталі. Вони мають  бути якісними, достатньо  контрастними. Щоб  виділити  ілюстрацію (малюнок, таблицю, графік, схему, діаграму, фото) на тлі слайда, доцільно використовувати різноманітні  рамки. Також слід врахувати, що на кожному слайді має бути не більше  двох картинок.

    Анімація  можлива один раз протягом 5 хвилин (у початковій школі).

     Шрифти  слід  обирати такі, які легко  прочитати при  різних  типах  освітлення. Вони  мають  бути  чіткими  й  контрастними  до  тла  слайда. Розмір шрифту на слайдах повинен бути не менше 24-28 пунктів.

     Вся презентація повинна бути витримана в одному стилі (однакове оформлення всіх слайдів: фон, назва, розмір, колір, накреслення шрифту; колір і товщина різних ліній і т.п.).

 

      Практика доводить, що при активному використанні ІКТ досягаються загальні цілі освіти, легше формуються компетенції в області комунікації: вміння збирати факти, їх зіставляти, організовувати, висловлювати свої думки на папері й усно, логічно міркувати, слухати й розуміти усну та письмову мову, відкривати щось нове, робити вибір і приймати рішення. Так, вже у початковій ланці вони допомагають дитині побачити своїми очима незвичайний і різноманітний світ рослин і тварин, наповнити клас звуками лісу, дзюрчанням струмка, що дозволяє перенестися в лоно природи. Якщо  учень  побачить рух Землі навколо Сонця, рух Сонячної системи, то йому буде легше уявити принципи роботи об'єктів.

       Також застосування нових інформаційних технологій у традиційному початковому навчанні дозволяє диференціювати процес навчання молодших школярів з урахуванням їх індивідуальних особливостей, дає можливість творчому вчителю розширити спектр способів пред'явлення навчальної інформації, дозволяє здійснювати гнучке управління навчальним процесом, є соціально значущим і актуальним.

        Демонстраційний матеріал, досліди, ігрові завдання, тести, поміщені на дисках, допомагають урізноманітнити під час уроків види діяльності дітей, перевірити суму отриманих знань, дає можливість дитині самостійно працювати на комп'ютері.

       Спостереження показали, що такі уроки із застосуванням інформаційних технологій викликають великий інтерес в учнів, який виражається у зростанні кількості питань, що задаються дітьми, а також у пошуку відповідей на складні запитання. Зростає кількість учнів, які готують самостійно додаткову інформацію до уроку. Дані уроки також сприяють формуванню комп'ютерної грамотності.

       Підготовка до уроків з використанням інформаційних технологій вимагає більшого часу, ніж звичайний урок, але це не можна назвати недоліком, так як дані уроки значно ефективніше звичайних. Як показує практика, з усіх існуючих технічних засобів навчання комп'ютер найбільш повно задовольняє дидактичним вимогам, оскільки володіє цілим рядом додаткових можливостей, що дозволяють управляти процесом навчання, максимально адаптувати його до індивідуальних особливостей учнів.

 

       Грамотне використання будь-яких засобів інформаційних технологій на уроках тягне за собою розвиток особистості дитини: інтелекту, пам'яті, уваги і т.д. Використання інформаційних технологій на уроці є потужним мотиваційним стимулом. Але в той же час, необхідно розуміти, що збільшення часу безпосередньої роботи за комп'ютером молодшого школяра ініціює низку негативних наслідків: перезбудження нервової системи, втому очей, статистичне напруження м'язів спини і шиї, загальну стомлюваність організму. Тому, якою б привабливою не була навчальна діяльність з використанням комп'ютера на уроці, необхідно суворо дотримуватися встановлених санітарних норм

Література :

• Л.Пономаренко. Мультимедійна  підтримка  навчального  процесу / Початкова  освіта, №1-2, 2012, ст.16

• М.Кітаєва. Використання  мультимедійних  технологій / Початкова освіта, №38, 2011, ст.7

• Н.Петлюшенко.Упровадження  комп’ютерних технологій у початковій  школі./ Початкове навчання і виховання, №1, 2012, ст.12

• Підбірку підготувала методист РМК  Н.А.Кошель

​

​

                                            Екологічна освіта молодших школярів при вивченні рідної мови

Катастрофічний стан навколишнього середовища, що нині вже істотно визначає здоров’я людей, тривалість їх життя, саму можливість стабільного існування, спонукає до дослідження та роздумів усіх небайдужих людей. До проблеми природокористування звертаються політичні діячі, письменники, економісти, історики та ін. Власне, стає зрозумілим, що сфера природокористування повинна служити об’єктом тильної уваги кожного з землян. Лише до такої умови можна вивільнити раціональні, гуманістичні принципи, які сприяють розв’язку екологічних проблем.

Важливо, сьогодні, щоб всі – дорослі і діти – стали на шлях співробітництва з природою. Тому одним із основних завдань у сучасній школі є виховання підростаючого покоління. Велику роль тут повинна відігравати початкова школа, яку можна розглядати як першу сходинку збагачення людини знаннями про природне і соціальне оточення, знайомство її з загальною, цілісною картиною світу і формування науково-обгрунтованого, морального і естетичного ставлення до нього.

У вирішенні цих завдань першорядну роль повинна відігравати екологічна освіта та екологічне виховання. Від успішності здійснення екологічної освіти, формування нового екологічного мислення великою мірою залежить майбутній стан природного середовища.

На думку В. О. Сухомлинського, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів та творчості. Видатний педагог вважав, що формувати в людини ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього віку.

Основою екологічної підготовки мають бути, звичайно, біологічні знання – закони життя живої природи і розуміння того, як необхідно жити, щоб не порушити гармонії навколишнього середовища і бажано, щоб кожна людина оволоділа відповідними знаннями еколога раніше.

 

Екологічна криза, що тепер набула загальнопланетарного характеру, створює реальну загрозу виживання людства. Складається враження, що вже немає жодного місця на планеті, яке було б екологічно благополучним. Тому, визначальним для розвитку екологічних проблем сучасності є формування екологічної свідомості, культури суспільства. Це педагогічне надзавдання можна втілювати лише через освітню виховну систему на основі принципово нових ніж це було досі, ідей, методів, підходів, які враховували структуру екологічних знань, соціальний функції сучасної екології, традиції, звичаї, історичний досвід українського народу для того, щоб збагнути себе, своє місце в природі, зв’язки між природою і Всесвітом. Отже, формування екологічної свідомості в учнів – це передусім навчання екологічній культурі, яку ми визначаємо як форму адаптації етносу до природних умов і способів творення свого довкілля (за Крисаченком В.С.).

У зв’язку із загостренням проблем взаємовідносин суспільства і природи перед сучасною педагогічною наукою і практикою виникли нові невідкладні завдання. Необхідно забезпечити підготовку молодого покоління спроможною вивести людство зі стану глибокої екологічної кризи, в якій воно опинилось через незнання або ігнорування законів взаємовідносин суспільства і природи, споживацьке ставлення до неї.

Настав час виховувати підростаюче покоління не у згубній традиції якомога більше брати у природи, а в іншому, притаманному українському народові гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її багатств, у психологічній готовності оберігати природні цінності всюди і завжди.

У вирішенні цих завдань першорядну роль повинна відігравати екологічна освіта і екологічне виховання.

Дуже часто ці два поняття плутають. Дехто думає, що чим більше людина знає про природу, тим усвідомленіше вона буде захищати її. Але це зовсім не так. Екологічна освіта – це лише надбанні людиною екологічні знання. Набагато важливішим є екологічне виховання, яке представляє собою засвоєння людиною особливої екологічної моралі, етики відношення природи і людини. При цьому екологічна мораль й екологічна етика за своєю суттю є глибоко гуманістичними. Це “... найдійовіші фактори, що контролюють екологічну благополучність”. (3, с.23).

Екологічна освіта – це “свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє середовище на протязі всього життя”. Основна її мета: формування уявлень про довкілля, специфіку його внутрішніх відносин, характеру антропогенного впливу, а також принципи гармонійного розвитку людини і природного середовища.

Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття, рис характеру, які б проявились в правильній (етичній) поведінці по відношенню до природного середовища. Воно повинне бути добровільним і безперервним протягом усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування аналогічної свідомості, яка охоплює поняття екологічної моралі – збалансованості між сприйняттям навколишнього середовища, його піднесенням і поведінкою людей по відношенню до нього.

Екологічне виховання не може орієнтуватись тільки на розум. Необхідно впливати також на емоції і почуття. В школі цьому сприяє навчання рідної мови, літератури і художнє і музичне виховання.

Екологія як проблема цікавить кожного з нас, бо в кінцевому підсумку – це проблема виживання людства. “Осередцем тут є природні ресурси як засіб розвитку продуктивних сил як середовище, де живе людина. В рамках розв’язання цієї проблеми відбувається екологізація усіх сфер суспільного життя” (6, с.4).

Екологія як і будь-яка навчальна дисципліна, має педагогічне надзавдання. Перше стосовно екології полягає у дотриманні певного обсягу екологічних знань, друге – у формуванні екологічної свідомості учнів, їх сівтоглядних позицій, переконань. Зовнішнім виявом свідомості є культура, а культура – це те, що досягається системою навчання, довготривалим тренінгом. Отже, формування екологічної свідомості – це передусім навчання екологічній культурі, яку ми визначаємо як форму адаптації етносу до природних умов і спосіб творення свого довкілля.

З дидактичної точки зору важливо розрізняти рівні функціонування (а, отже, і навчання) екологічної культури. Перша з них стосується релігійних та філософських систем; другий рівень ментальності, традицій, історичного досвіду народу; третій – особистісних цінностей.

Об’єктивним показником екологічної культури є рівень нашого спілкування з природою. А рівень цей низький. За висловом відомого вченого Льва Конторовича “низька культура природокористування не є результатом низького рівня науково-технічної думки, а є наслідком відсутності у нас етики”. (7, с.143). Неестетичне ставлення до природи і самих себе є показником обгрунтованості людства. Альберт Шейлер визначає екологічну етику як “безмежну відповідальність людини за все, що живе”. (7, с.143).

Екологічна освіта та виховання, вимагають реорганізації (вдосконалення, оптимізації) на основі глибокого філософського і психолого-педагогічного осмислення проблеми з урахуванням структури екологічних знань, сучасного рівня розвитку екологічної науки, визначення соціальних функцій екології у суспільстві, традицій, звичаїв та історичного досвіду українського народу у цій сфері”. (6, с.4)

Аналіз існуючих навчальних програм, підручників, посібників та різних нормативних документів з цього приводу свідчать про начальну необхідність розробки національної концепції безпосередньої екологічної освіти, яка б розглядалася як невід’ємна складова гуманітарної освіти; була цілісною взагалі і цілісною в методологічному відношенні, зокрема, значною мірою грунтувалась на національних традиціях, звичаях; була добре опрацьована з філософських та психолого-педагогічних позицій.

Виконання цього надзавдання в школі має гармонійно доповнюватися шляхом екологізації інших дисциплін.

Екологічну освіту й виховання треба здійснювати повсякденно в сім’ї, дошкільних установах, школі, в після шкільний період. Для успішного формування екологічної вихованості учнів велике значення має робота, що проводиться в молодших класах в цьому напрямі. Адже тут виховуються основні риси характеру особи і спілкування з природою відіграє першорядну роль. Важко сказати, що важливіше – практична діяльність, безпосереднє спілкування з природою чи широка словесна інформація про неї у поєднанні з іншими засобами впливу. На перших порах у роботі з молодшими школярами заслуговує на увагу саме повідомлення екологічних відомостей, бо шестиліток ще важко залучити до суспільно-корисної природоохоронної праці. Однак, формувати гуманістичні переконання в учнів цього віку можна і треба. Адже враження дитинства вкарбовується в розум і серце людини назавжди. В. О. Сухомлинський писав: “Якщо добрі почуття не виховані дитинстві, їх ніколи не виховаєш... У дитинстві людина повинна пройти емоційну школу – школу вихованця добрих почуттів".(17, с.73).

основні освітні, виховні і розвиваючі завдання, які ставить перед собою школа, сучасність:

формування в учнів перспективності в необхідності піклування та збереження природи та її багатств;

формування в дітей направленості в пошуках найбільш правильних методів і шляхів захисту природи, а також свідомого і бережливого використання її ресурсів;

озброєння учнів вміннями і навичками, які дають можливість активно діяти в довкіллі щодо питань екології;

розвиток потреби у спілкуванні і прагненні пізнавати таємниці природи;

активізація діяльності спрямованої на покращення стану природи.

Беручи до уваги вище написане, потрібно наголосити, що екологічну освіту, виховання треба здійснювати безперервно, протягом усіх років навчання в школі. Тільки озброївши учнів науковими знаннями про об’єкти і явища природи, ми закладаємо основу для їх екологічного виховання. Адже захищати і любити можна те, що добре знаєш.

Узагальнюючи все вище написане, ми ще раз хочемо наголосити на тому, що роль школи у вихованні екологічної культури учнів незаперечна. І не можна сказати, що відіграє тут більшу роль екологічна освіта чи екологічне виховання. Лише розглядаючи ці процеси у взаємозв’язку, можна виховати екологічно грамотного громадянина нашого суспільства.

 

Педагогічне осмислення виховання як гармонії з природою, уміння правильно поводитися у довкіллі й читати природу має глибокі історичні корені.

У першій половині ХІ століття в період князювання Ярослава Мудрого, а потім Володимира Мономаха Київська Русь була однією з найосвіченіших держав світу. Заохочувався потяг до науки, відкривалися “школи”, навчання в яких починало відлік від знань, одержаних раніше від батьків, і продовжувалось у природному середовищі.

“Поученіе дітям”, написане Володимиром Мономахом 1117 року, можна вважати першим програмно-методичним збірником, в якому зроблено спробу обгрунтувати значення виховання і освіти, роль праці та природної культури людини. Мономах дає багато корисних порад, повчань своїм нащадкам: “Куди б ви не тримали дороги по своїм землям, не давайте отрокам причиняти шкоду ні своїм, ні чужим, ні селам, ні посівам, щоб стали проклинати вас... Що вмієте хороше, того не забувайте, а чого не вмієте, тому вчіться... з радістю починайте новий день, настроюйте себе на добрі справи...” (14, с.40).

“Повчання дітям” – це перший методичний лист нащадкам про цінність природи, вміння користуватися її багатствами, піклуватися про неї. Це початок вітчизняної натуралістичної педагогіки. Її наступний етап – Києво-Могилянська академія. Засновник закладу Петро Могила в своїй методичній праці “Анфологія” започаткував методичні рекомендації, програмно-методичне обгрунтування теорії виховання і освіти, зокрема положення про індивідуальний підхід до школяра з тим, щоб він зміг успішно застосувати набуті знання, уміння і навички в діяльності пов’язаній з використанням природи.

Ректор Києво-Могилянської академії, а потім архімандрит Києво-Печерської лаври, філософ, психолог, природознавець і письменник Інокентій Гизель (Кисіль) (1600–1683 рр) у своїх працях виловлював побожне ставлення до природи і звертав увагу на необхідність освіти і виховання в лоні природи, зберігаючи її. У праці “Про філософію природи” він дав розуміння відмінностей природи і мистецтва: “По-перше, мистецтво створює послідовно одну частину за одною, природа одночасно – цілісність. Тоді як мистецтво створює стіни після фундаменту, природа створює одночасно всі частини людини, а потім за допомогою сили удосконалює їх і розвиває (2, с.6).

Великий внесок в розвиток “матеріалістичного” виховання, тобто виховання на лоні природи, зробив видатний педагог Ян Ямос Коменський (1592–1670 рр). Через всі його педагогічні твори, в особливості через його головну працю “Велика дидактика” (1623 р.), проходить думка про те, що “правильне виховання у всьому повинне узгоджуватись з природою”. (10, с.324). Принцип природовідповідності у вихованні, починаючи від Коменського, неодноразово зустрічається в педагогічних системах ХVI-XIX ст., причому кожен з великих теоретиків (Руссо, Песталоцці, Дістерверг та ін.) розуміють цей принцип по різному. Каменський рахував, що людина, як частина природи підкоряється її найголовнішим законам, який діють як у світі рослин і тварин, так і у відносинах з людиною. Він вказує, що “... чіткий порядок школи треба запозичити у природи”. (10, с.324).

В цей час на Україні стає відомою і важливою діяльність Феофана Прокоповича (1681–1736 рр), ректора Київської академії, який вів курси фізики , арифметики, природознавства. Його буквар “Первое учение строкам” витримав 12 перевидань і був пронизаний філософією природознавства. У викладанні курсів Феофан Прокопович застосовував перші елементи позашкільної, позакласної роботи (екскурсії в природу, дослідництво, масові релігійні свята, збереження довкілля, благоустрій стародавнього Подолу). “Науки природи, – писав він,– юнаків живлять, старих задовольняють, у щасті прикрашають, у нещасті дають притулок і втішають, вдома дають пораду, не шкодять поза домом, ночують з нами, мандрують, господарюють”.(2, с.6).

Григорій Скоровода (1722–1974 рр.) геніальна особистість: філософ, поет, просвітитель, педагог, представник етико-гуманістичного просвітительства простого народу. В центрі його уваги питання: природа людини, її щастя.

На думку Сковороди, людина може прийти до щастя тільки через само пізнання. Він стверджував: щастя в праці, кожний повинен пізнати самого себе. Філософ і гуманіст обстоював ідею, що виховання необхідно здійснювати згідно з природними особливостями дітей, людей наставляти до тієї чи іншої діяльності, залежно від їхніх здібностей і інтересу, а не соціальної належності і положення у суспільстві.

Одним із перших документів та науковим орієнтиром у позакласній натуралістичній роботі є написане Песталоцці у 1776 році “Прохання до людства про підтримку закладу, який має завдання дати дітям виховання в сільській місцевості”. Цей натуралістичний заклад в Нейгофе був притулком для молоді. Песталоцці писав: “Я обіцяє дати всім хлопчикам знання і вміння, необхідні у сільському господарстві. Я берусь дати навички по посадці і обробітку за плодовими деревами...”. (2, с.6).

Ідея пришкільного саду в кінці ХVIII століття захопила англійського педагога Клода Корбана. Він писав, що при кожній школі треба створити бібліотеку, дослідний сад та навчальну ділянку для вивчення рослин, “живий куточок” для вивчення дрібних тварин та лабораторій по виготовленню ліків.

На Україні в цей час Яків Козельській (1728–1794 рр.) – просвітитель, філософ-матеріаліст, енциклопедист розробив класифікацію напрямків наукового пізнання, поклавши в її основу два об’єкти пізнання: природу і суспільство. Правомірно припустити, що це перші ознаки створення екологічної системи в науці. Я. Козельський виділив окремі галузі науки – онтологію, гносеологію, логіку, психологію, педагогіку, етику, біологію та інші, дав визначення поняття “наука”.

Не стояв осторонь питання необхідності природничої освідченості Констянтин Дмитрович Уминський (1824–1870). Він закликав розширити спілку спілкування дитини з природою і дивувався тому, що “... виховний вплив природи ... так мало оцінений в педагогіці”. (21, с.145). Видатний педагог рахував, що природний ландшафт має таке велике виховне значення і вплив на розвиток молодої душі, з яким важко сперечатися навіть таланту хорошого вчителя.

Школу, яка була чудовою лабораторією, де велась велика практична робота організував у Павлині в 1948 році Василь Олександрович Сухомлинський. Велику увагу приділив педагог в своїй школі системі виховання дітей на лоні природи (школа під голубим небом). Він вважав, що “... дуже важливо не допустити, щоб шкільні двері закрили від свідомості дитини оточуючий світ”. (18, с.133). Два рази на тиждень “... ми йшли в природу – вчилися думати” (18, с.133) – пише у своїй роботі “Серце віддано дітям” В. О. Сухомлинський.

Підсумовуючи вище поданий матеріал потрібно сказати, що проблема екологічного виховання турбує людство протягом багатьох віків. Її коріння можна простежити на будь-якому відтинку людської цивілізації, починаючи з часів зародження продуктивних сил суспільства і виникнення наук, і аж до наших днів. Сама екологічна культура є явищем історичним, плинним і змінним у вирі життя. Але наявність її є обов’язковою, оскільки втрата її може зруйнувати цивілізаційний рух людства.

 

Предмети гуманітарно-естетичного циклу, володіючи значними можливостями для екологізації змісту навчання розглядаються як могутній засіб виховання у школярів любові до природи, розуміння необхідності її охорони. Вивчення таких предметів, як українська мова та література, образотворче мистецтво, трудове навчання, музика і співи, сприяє художньому засвоєнню природничої та соціальної дійсності, розвитку моральних і естетичних відносин учнів, їх вміння виражати своє особисте ставлення до природи творчими засобами. Відчуття краси природи допомагає по новому сприймати мистецтво. Не випадкову в програмах з музики пропонується використання музичних творів з природничої тематики. А програма з образотворчого мистецтва для 1–4 класів орієнтується на формування естетичного ставлення до довкілля, насамперед, до живої і неживої природи.

Керування діяльністю молодших школярів, при формуванні у них екологічної вихованості, під час проведення уроків української мови вчителі можуть здійснювати за допомогою різних педагогічних засобів. Насамперед, за допомогою різних навчальних завдань, інструкцій, питань, вправ, естетичних бесід. Учням пропонують виконати вправи, зміст яких має природничий характер. Так, при вивченні теми “синоніми” вчитель може запропонувати такі вправи:

Знайди і підкресли синоніми в тексті:

Сплять метелики в травичці,

Ще куняє рибка в річці,

Ще дрімає навіть бджілка

Біля теплого припічка.

(Б. Чалий)

Знайти в тексті недоречно вжиті слова і замінити їх синонімами. Записати удосконалений текст.

Сірі журавлі прилетять до нас рано. Ще сніг не зійшов, а вони вже щебечуть у висоті. Відшукавши рідні місця, збираються невеликими табунами і починають танці. Піднявши таким чином “настрій”, птахи беруться за ремонт старих хатинок або споруджують нові.

(щебечуть – курличуть, табунами – зграями, хатинок – гнізд).

Під час роботи на уроці з реченнями вчитель може давати учням приклади речень екологічного спрямування. Наприклад:

Хоч би яке дерево ви посадили, вам буде вдячна матінка земля.

Не ламай калину, бо вона в житті єдина.

Краще принеси ти їй води.

Не рубай тополю, зустрінешся з бідою.

Краще їй сестричку посади.

Вчитель може запропонувати завдання і до цих речень:

Які слова заперечують дії? Чому? Як написані вони? (не з дієсловами окремо). Випишіть головні слова. Які це речення за метою висловлювання?

Складіть і запишіть власні правила поводження у природі. (Не рви квітів, бо знищиш красу. Не полохай птахів. Не руйнуй гнізд. Не вбивай навіть найменшої комашки).

Екологізувти зміст предмету української мови можна введенням др збірника диктантів текстів з певною природничою інформацією.

Наприклад:

Зима (1 клас)

Всю ніч за вікном завівав вітер. Білою м’якою ковдрою укрив землю сніг. Небо стало низьким і сірим. На деревах стрибають голодні горобці.

Школярі з 2-го класу зробили годівниці. Вони розвісили їх на шкільному подвір’ї. У годівницях завжди є зерно, насіння і горобина. Пташки прилітають і дзьобають їжу.

На уроках зв’язного мовлення вчителі включають завдання творчого характеру. На таких уроках учні вчаться складати перші невеличкі твори, казочки, легенди, пишуть перекази, описи. Особливо діти полюбляють складати тексти про тварин і рослин. А тому вчитель повинен пропонувати учням теми, які близькі їм і є цікавими. Наприклад:

“З ким розмовляє на весні вербичка на березі ріки?”;

“Легенда про кульбабу”;

“Що мені розповіла краплина роси?”;

“Яку казкову історію розповіла білочка?”.

Спочатку вчитель допомагає дітям. Пропонує їм зачин головну частину, кінцівку тексту. Але пізніше, коли діти зрозуміють саму суть складання текстів, вони пробують їх складати самі.

Пропонуємо два варіанти складання текстів:

Варіант 1. “Обранець рідної землі” (Легенда про дерево дуб)

Зачин. Був собі славний легінь..., неабиякої сили, всі його любили, допомагав.

Головна частина. Та ось напали, стали топтати, стислося серце, скочив на ..., б’ється не день, не два, падають..., направо, наліво, повернувся додому з першою... та підступний ворог... у самісіньке серце...; захитався. Але не впав; перетворився на ... .

Кінцівка. Своїм життям землю врятував. А смертю своєю прикрасив її. Хто йде всяк поклониться.

Варіант 2. Текст-розповідь “Яким я бачу дубок у майбутньому?”

Загин. Ось і закінчився....; настав час...; стали думати, щоб залишити на згадку... .

Головна частина. Допомогла у цьому, виростила; тепер ми посадимо; і виросте...; мені уявляється...

Кінцівка. Бо життя вічне.

Можна учням запропонувати самим обрати тему і написати якусь казку чи легенду про рослину чи тварину. Такі завдання дуже подобаються дітям.

Щоб активізувати діяльність учнів на уроках рідної мови можна до структури уроку включити невеликі конкурси, вікторини на краще знання загадок, прислів’ї, приказок про рослини, тварини, взагалі про охорону природи.

Урізноманітнять уроки мови завдання у вигляді гри, яка може сприяти і вихованню екологічної культури у дітей молодшого шкільного віку.

Гра “Допоможемо незнайці”. Дітям пропонується записаний на дошці віршик:

В ліс Незнайко увійшов –

Під кущем йоршів знайшов.

Біля річки посидів –

Наловив собі грибів.

До городу завітав –

Стиглих яблук накопав.

А по саду походив –

Моркву з яблуні струсив.

Вчитель:

Допоможіть Незнайкові виправити вірша. Поміняйте слова місцями.

Дидактична гра “Що було б, якби...”

раптом перестали квітнути рослини?

зникли лісові звірі і птахи?

не стало води на землі?

Гра “Вісник весни”

(Читаємо початок речення, діти вибирають закінчення на дошці)

Граки прилетіли – ... (перші проталини на полях принесли).

Жайворонки над полями заспівали – ... (трава зазеленіла).

Над квітами перші метелики закружляли – ... (ластівки прилетіли).

Отже, на основі вищесказаного ми прийшли до висновку, що такі уроки емоційно збагачують навчально-виховний процес, допомагають учителю різнобічно і системно сформувати необхідні уявлення та життя, вони є цікавими, запобігають втомлюваності дітей, посилюють інтерес до навчання.

Дослідження переконало нас у тому, що можливості екологічного виховання невичерпні і його можна здійснювати на будь-якому уроці, завдяки включенню народознавчого матеріалу, різних завдань природного змісту у канаву уроків рідної мови.

В даній роботі подані різні дидактичні завдання та ігри, які мають екологічне спрямування і сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів в початкових класах.

У тому ефективність роботи вчителя в цьому напрямку певною мірою залежить від його педагогічної творчості, майстерності, професійності. Саме такі педагоги зможуть підняти рівень екологічної культури як особистості, так і всього суспільства.

 

Важливою умовою досягнення оптимальних результатів екологічного виховання в школі є комплексне використання в навчанні міжпредметних зв’язків. Щоб зрозуміти це, варто визначити сутність міжпредметниїх зв’язків, їх функції, види.

Міжпредметні зв’язки – це “дуже важливий в сучасних умовах наукової інтеграції фактор формування змісту і структури навчального предмета” (13, с.30). Міжпредметні зв’язки при їх систематичному і цілеспрямованому здійсненні перебудовують весь процес навчання. Тобто виступають як сучасний дидактичний принцип.

Навчання в сучасній школі реалізуються як цілісний навчально- виховний процес, що має загальну структуру і функції, які відображають взаємодію викладання і навчання. Функції навчання – це якісна характеристика навчально-виховного процесу, в якому виражена його направленість і результативність в формуванні особистості учня. (13, с.32). міжпредметні зв’язки забезпечують реалізацію всіх функцій навчання: освітньої, розвиваючої і виховної. Ці функції визначаються у взаємозв’язку і взаємодоповнюють одна одну. Єдність їх є результатом цілеспрямованої побудови процесу навчання, як навчально-виховної системи.

Освітні функції міжпредметних зв’язків природничих і гуманітарних предметів спрямовані на формування цілісної системи знань учня про природу і суспільство, єдиної наукової картини світу.

Основна виховна ціль міжпредметних зв’язків – формування світогляду учня, що будується на здійсненні особливо важливих зв’язків між циклами предметів.

Психологічною основою досліджень, що розкривають взаємодію освітніх і виховних функцій міжпредметних зв’язків, виступає “закономірна єдність свідомості, почуттів і дій в психологічній діяльності людини. Забезпечення цієї єдності в навчанні є однією з умов комплексного підходу, направленого на формування світогляду як інтегрального особистого утворення”.(12, с.44).

Міжпредметні зв’язки активізують розумову діяльність школяра. Дослідники проблем розумового розвитку учнів бачать в міжпредметних зв’язках не тільки засіб формування гнучкої і продуктивної системи, але її узагальнені способи дій. Міжпредметні зв’язки розглядають як один із шляхів розвивального навчання, який веде до формування нових утворень в навчальній діяльності школярів – міжпредметних понять і умінь.

Різноманітність функцій міжпредметних зв’язків в процесі навчання показує, що сутність поняття не може бути визначене однозначно. Явище міжпредметних зв’язків багатовимірне. Вони не обмежуються рамками змісту, методів, форм організації навчання. Вони звернені до особистості учня, формують мислення, науковий світогляд, переконання, сприяють всебічному розвитку здібностей і потреб школярів.

Міжпредметний характер комплексних навчальних проблем яскраво виражений в проблемі охорони природи, яка відображає тенденцію екологізації всіх національних предметів. Вона включає ряд аспектів, здатних об’єднати майже всі навчальні проблеми:

ідеологічний – розкриття відносин “природа – суспільство–людина” в залежності від суспільно-політичного устрою, неминучості хижацького використання природних ресурсів;

юридичний – закони про охорону природи, правові напрями;

соціально-економічний – розкрити питання переваг народного господарства і вирішення питань раціонального використання природних ресурсів, екологічність виробництва – завдання уроків природознавства, трудового навчання, математики;

природничо-науковий – наукове обгрунтування необхідності охорони природи, її цілісність, взаємозв’язок різних компонентів у природі;

оздоровчо-гігієнічний – захист навколишнього середовища від забруднення і розрухи в цілях збереження природних багатств і здоров’я людини;

морально-естетичний – етика відношення людини і природи, її гуманізм, відповідальність за все живе на землі; естетична насолода природою, її гармонією.

В програмах загальноосвітньої школи звернуто велику увагу розвитку понять, необхідної для розуміння даної проблеми. Але досить слабо представлені ідеологічний, морально-естетичний аспекти, недостатньо показана етика відношення “людина-природа”.

Керування діяльністю молодших школярів при формуванні у ній екологічної культури під час вивчення предметів вчителі можуть пристосувати з допомогою навчальних завдань, задач, інструкцій, питань, вправ, естетичних бесід. Вони дають можливості для широкого використання міжпредметних зв’язків. Учням пропонують скласти і розв’язати задачі екологічного характеру, згадати природні описи із підручників з питання, написати твір, казку, зробити малюнок, саморобку із природного матеріалу, надати посильну допомогу рослинам і тваринам. Важливим засобом активізації діяльності учнів є використання у роботі вчителем з учнями міжпредметних пізнавальних задач. “Міжпредметна пізнавальна задача – це задача, яка включає учня в діяльність, в якій потрібно встановити і засвоїти зв’язки між структурними елементами навчального матеріалу і вміннями з різних навчальних предметів”(13, с. 82).

Можливі тут типи міжпредметних пізнавальних задач у відповідності з логічною направленістю їх розв’язання:

індуктивні, коли узагальненню підлягають факти з різних навчальних предметів;

частково індуктивні , коли проходить мідпредметна узагальнення уже узагальнених предметних знань;

дедуктивні, які потребують доказів загальнопредметних положень за допомогою знань з різних предметів.

Використання таких завдань з екологічною спрямованістю активізує роботу як вчителя, так і учнів, викликає у них складний відгук, сприяє формуванню активної життєвої позиції, що проявляється в ділах і вчинках.

В той же час диференційне вивчення природної і соціальної дійсності не дозволяє спонтанно формувати цілісне уявлення про природу, місце і роль в ній людини, ціннісні властивості природних і соціальних об’єктів. Цю роль в досвіді творчо працюючих вчителів виконують різноманітні форми і методи міжпредметного характеру. Узагальнюючи уроки, комплексні екскурсії, сюжетнорольові і дидактичні ігри, впорядкована практична діяльність.

З вищенаписаного бачимо, що особлива увага на деякий час акцентується на необхідності розкриття системи екологічних знань у вивченні всіх навчальних предметів, розкриття міжпредметного характеру цієї системи. Отже, використовувати екологічний потенціал кожного навчального предмета – обов’язок класовода. Тільки озброївши учнів науковими знаннями про об’єкти і явища природи, ми закладаємо основу для їх екологічного виховання. Адже захищати і любити можна те, що добре знаєш.

Таким чином, міжпредметні зв’язки всебічно впливають на процес навчання – від постановки задач до його організації і результатів. Їм властиві методичні, формуючі (освітні, розвиваючі, виховні) і конструктивні (системоутворюючі) функції в предметній системі навчання. Найбільш повна реалізація можливостей міжпредметних зв’язків, виявлення всіх їх функцій в єдності досягається, коли міжпредметні зв’язки функціонують в процесі навчання як самостійний принцип побудови дидактичних систем.

 

Список використаної літератури

1. Бенека А. Екологічна освіта: стан і завдання // Рідна школа —1995.- №6.-с.33-35.

2. Вербицький В.В. Нам --70. А насправді…// Рідна школа — 1995.-№10-11.-с.6.

3. Вороніна Л. П. Структура діяльності вчителя щодо здійснення міжпредметних зв’язків // Педагогіка.— К.,1984.-Вип. 23.- с.76-80.

4. Голубець М. Екологія і культура до питання про структурно-функціональні зв’язки // Ойкумена.—1991 .-№1.-с.29-40.

5. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник.— К., Либідь, 1997.-376с.

6. Дробноход М. Філософія екологічної освіти // Освіта.-1996.-29 травня.-с.4

7. Екологічне вихованя учнів як основа для забезпечення екологічного майбутнього людини // Основи екологічних знань. — Тернопіль, 1994.- с.143-148.

8. Екологічне виховання школярів / Під ред.Звєрєва І. Д., П.П.Пєчко.- М.: Педагогіка, 1984.-с.6-30.

9. Ковальчук Г.В. Екологічне виховання молодших школярів // Почат. шк.—1987.-№4.-с.15-20.

10. Коменський Я. А. Велика дидактика // Коменський Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. Т.1.-М.:Педагогика, 1982,-656с.

11. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика: Навчальний посібник – К.: Заповіт, 1996. – 352 с.

12. Максимова В. Н. Межпредметные связи в процессе обучения.—М.: Просвещение, 1988.-192с.

13. Максимова В. Н. Межпредметные связи в учебно-воспитательном процессе современной школы.—М.: Просвещение, 1987.-160с.

14. Мономах В. Повчання дітям // Федорова М. Хрестоматія по давньо-руській літературі, -- М.: Вища шк., 1985.-с,40-56.

15. Нісімчук А.С., Падалко О.С., Шпак О.Р.Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник—К.: Видавничий центр “Просвіта”; Пошуково-видавниче агенство “Книга Пам’яті України”, 2000.-368 с.

16. Писарчук Е.А., Кухта А.Т. Екологічне виховання учнів.—К.: Рад. шк., 1990.-с.20-40.

17. Сухомлинський В.О. Вибрані педагогічні твори: В 3-х т. Т.1,-- М., 1979.-640с.

18. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-и т. Т.1,--К.: Рад. шк.,1976.—657с.

19. Тарасенко Г.С. Художнє пізнання природи як засіб екологічного виховання // Почат. шк., - 1996.-№5.-с.16.

20. Ткачук Г.П. Виховання екологічної культури засобами слова // Почат. шк.,-1992.-№7-8.-с.32-36.

21. Ушинський К.Д. Педагогические сочинения: В 6-ти т. Т.5/ Сост. С.Ф. Егоров. М.: Педагогика, 1989.-512с.

22. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія.—К. Вища шк.-1998.-с.92-94.

23. Шульшенко Н. Юні друзі природи // Почат. шк.-1997.-№3.-с.37.

 

Додаток 1

Тема. Контрольна робота

Мета. Перевірити знання, вміння і навички учнів, набуті під час вивчення теми “Дієслово”. Врахувати бережливе ставлення до природи.

І. Диктант (53 слова)

Липень

Липень – середина літа. Буйно цвітуть у липні липи. Над ними гудуть заклопотані бджоли. Для них настала пора збирання пахучого липового меду.

Застійні водойми вкрилися зеленим килимом ряски. Милують око біле латаття і жовті глешки.

Спека. Пахнуть квіти і м’ята. Низько схилилась до води верба. Тихо на озері. Навіть сплеску риби не чути.

ІІ. Завдання “Дванадцять місяців”

1 варіант.

Визначити час дієслів у другому реченні.

Встановити зв’язок між словами у першому реченні.

2 варіант.

Визначити час дієслова у третьому реченні.

Встановити зв’язок між словами у другому реченні.

Додаток 2

Тема. Урок розвитку в’язного мовлення. Написання твору-розповідь (на матеріалі вправи 512).

Мета. Формувати вміння зв’язного мовлення. Виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання: малюнок дятла.

І. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми і завдань уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Обговорення теми майбутнього твору, визначення основної думки, орієнтування учнів на складання твору-розповідь.

Учитель показує малюнок дятла. Учні пригадують вірші, загадки про дятла, складають свої загадки, розповідають яку користь він приносить.

ІІІ. Складання (усно) опису зовнішнього вигляду дятла

Учитель пропонує загин (“Дятел – це невеликий птах, який гніздиться в дуплах дерев...”) і робочі матеріали. Орієнтовний план:

Яке оперення має дятел?

Які у нього хвіст і дзьоб?

Які у дятла лапи, язик?

Колективний добір робочих матеріалів.

Спинка чорна з білими смугами, на голові червона шапочка, лоб і “щоки” білі, чорні “вуса”, жовтуваті боки, рожево-червоне підхвісття.

Міцний, як долото дзьоб, пружний хвіст. Сильні лапи, язик із зазублинами.

Який заголовок більш підходить до цього тексту:

“Чому дятел називають лісовим лікарем?”, “Як дятел “лікує” дерева?”, “Дятел”. Доведіть свою думку. Як називається цей текст? Яка його мета?

Під час розкриття такої теми слід обрати розповідь? (“Як дятел “лікує дерева?”). Користуючись робочими матеріалами, розкажіть як дятел “лікує” дерева.

ІV. Складання усного тексту розповіді

V. Написання твору

Можливий варіант розповіді.

Як дятел “лікує” дерева

Дятла називають лісовим лікарем. З ранку до пізнього вечора лунає його стукіт. Це лісовий санітар уперся своїм пружним хвостом, зацепився своїми сильними лапами за стовбур і довбає кору хворого дерева. Міцним, як долото, дзьобом він видовбує у корі щілину, а потім догим із зазублинами язиком, наче пінцетом, дістає шкідливих комах та короїдів. І дерево буде жити!

VІ. Удосконалення написаного твору з використанням “Пам’ятки”

Чи є у творі загин. Перше речення має визначити наступне.

Чи достатньо розкрита основна частина. Чи послідовно розміщенні речення. Чи вдалі переходи від однієї частини до другої.

Чи правильно пов’язані між собою речення. Чи не повторюються одні й ті самі слова та вирази. Можливо потрібно замінити деякі з них більш вдалими.

Чи відповідає назва твору його змісту. Чи немає зайвих слів або речень, що не стосується теми.

Чи є у творі кінцівка. Постарайся, щоб останнє речення зробило текст завершеним.

Чи виділена кожна частина в абзац.

Чи не пропустив букву, чи правильно 6написав слова з ненаголошеними (е), (и), постав знак у кінці речення. Не впевнений, запитай у вчителя.

VІІ. Завдання додому. Закінчити роботу над помилками, відредагувати текст.

​

​

                   Екологічне виховання учнів початкових класі