Сьогодні в умовах прискорення науково-технічного прогресу актуальною проблемою стала  проблема навчити дітей мислити, виробити ще в молодших класах стійкий інтерес до знань і прагнення самостійно опановувати їх, свідомо застосовувати на практиці. Тому і я вирішила працювати над проблемою «Розвиток творчого мислення молодших школярів» , розуміючи, що від якості, глибини й обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління, значною мірою залежить подальший прогрес нашого суспільства.

          Сучасна школа ставить перед собою завдання щодо розвитку творчої

особистості.

           Навчання може стати повноцінним тільки в тому випадку, якщо учні засвоюють принципи і способи навчальної діяльності. Інша думка, похідна від першої, полягає в тому, що навчання покликане забезпечити  досягнення певного рівня мислення замість звичного, тобто емпіричного.

            У педагогічній психології проблема мислення є однією з найактуальніших і  належить до недостатньо вивченої та дослідженої, незважаючи на те, що здійснено значну кількість теоретичних та експериментальних досліджень як у загальній психології, так і в спеціальних її галузях, розроблено оригінальні методики експериментальних досліджень творчого мислення.

             Визначенню поняття творчої особистості у філософській, педа­гогічній та психологічній літературі приділяється багато уваги. Більшість авторів погоджуються з тим, що творча особистість - це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації твор­чого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одно­му чи кількох видах творчої діяльності.

              Розвиток в учнів творчого мислення не­обхідно припускає формування таких якостей розуму, як глибина, гнучкість, стійкість, а також усвідомленість розумової діяльності й самостійності при придбанні та операції новими знаннями.

               Проблематика творчої діяльності в теоретичній педагогіці по­в'язана з відповіддю на питання: чи можна навчати дітей творчості і, якщо можна, то за допомогою яких методів.

               На сьогодні існують різні концепції формування творчої осо­бистості, які знаходять практичне втілення в різних педагогічних системах. Так, наприклад, в американській психології досить попу­лярна інвестиційна теорія креативності Р. Стернберга. Школа вільного виховання Л. Толстого - К.Вентцеля, Вальдорфська школа Р.Штейнера, школа М. Монтессорі, «Школа самовизначення» О.Тубельського, «Школа діалогу культур» В.Біблера та інші  педагогічні системи, що працюють за психозберігаючими технологіями.

                Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати найвищим результатом будь-якої педагогічної технології. Але існують технології, в яких розвиток творчих здібностей є пріоритетною метою. Серед них чільне місце посідає ТРВЗ — теорія розв'язання винахідницьких завдань, яка ефективно сприяє розвиткові технічної творчості загалом і творчої особистості зокрема.

У період навчання в початковій школі дітей захоплюють зовнішні ознаки, їм важко встановлювати зв'язки і взаємовідношення предметів та явищ. Вони можуть розв’язувати задачі лише тоді, коли наочно уявляють об'єкти, якими повинна оперувати їхня думка. Водночас дітям невідоме значення багатьох понять, і вони або замінюють їх звичними, або просто не звертають на них уваги.

Технологія ТРВЗ для молодших школярів є технологією колективних ігор і занять. Основу технології становлять ігри-заняття, які використовую, починаючи з першого класу. Під час цих ігор діти знайомляться з навколишнім світом, вчаться виявляти суперечливі властивості предметів, явищ і        розв´язувати ці суперечності, ігри, передбачають самостійний вибір дитиною теми, матеріалу та виду діяльності.

                 Ключем до творчого мислення є виявлення й розв´язання суперечностей. Безліч їх трапляється у навколишньому житті, бо скрізь, де необхідно щось удосконалити, поліпшити, доводиться мати справу із суперечностями. Діти виявляють такі суперечності, працюючи над ігровими й казковими завданнями, що перетворюються на захоплюючу пошукову, аналітичну діяльність. Такою для багатьох із них була гра «Добре — погано» (автори — М. Шустерман і Л.Шуб), яка ґрунтується на положенні про те, що кожен предмет, явище має свої позитивні й негативні сторони. Для гри обирається  будь-який об´єкт, який не викликає в дитини стійких асоціацій, позитивних або негативних емоцій. Це може бути олівець, книга, лампа тощо. Кожен гравець має назвати, що в об´єкті «погано», а що «добре», що подобається і що не подобається, що зручно і що незручно. Наприклад, поняття «снігопад»: добре ліпити із свіжого снігу снігову бабу, але засніженими шляхами погано їхати машинам; «голосна музика»: добре зранку — швидко прокидаєшся і робиш зарядку, але ввечері заважає робити уроки і спати. Гра «Добре — погано» розвиває мовлення дитини, її фантазію, вчить розмірковувати; яскраво ілюструє деякі закони діалектики, зокрема такі її категорії, як протиріччя, якість і кількість, можливість і дійсність.

                   Для розв´язання протиріч дітям пропоную цікаві ігрові завдання. Наприклад, обговорюючи властивості парасольки, вони зважають на те, чим вона зручна і чим незручна, і в такий спосіб доходять висновку, що для захисту від дощу вона повинна бути великою, а для зручності використання - маленькою. Але чи може парасолька одночасно бути великою і маленькою? Завдання розв´язують прийомом розподілу в часі суперечливих вимог до парасольки. Складена парасолька — в одному разі вона велика, в іншому — маленька.

                     Методи, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі  пізнавальні та творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-наслідкові зв´язки, робити висновки, інтегрувати й синтезувати інформацію, аналізувати ситуації, передбачати наслідки, вибудовувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи розв´язання задач на практиці; здатність висловлювати оригінальні ідеї й винаходити нове; творчу  уяву, дивергентність мислення (здатність припускати існування кількох правильних відповідей на одне запитання і продукувати оригінальні творчі ідеї), розуміння неоднозначності ідей, розвинену інтуїцію та ін.

                     Метод моделювання маленькими чоловічками (метод ММЧ) - один із методів моделювання, які широко використовуються у ТРВЗ. Можливості його допомагають пояснити внутрішню будову предметів і речовин, фізичну суть явищ і процесів, що відбуваються у живій та неживій природі (наприклад, як утворюється пара, електричний струм). Суть методу ММЧ полягає в тому, що дитина має уявити, що всі речовини, предмети, об´єкти, явища складаються з безлічі живих, мислячих маленьких чоловічків.

                 Метод ММЧ використовую, наприклад, в математиці: круглі маленькі чоловічки – це одиниці, більші квадратні – десятки; квадратний чоловічок, що тримає на собі п’ять маленьких – число 15, щоб 15 – 5, треба зняти маленьких чоловічків, залишиться великий, тобто десяток, число 10 і т.д.

Отже, використання зовнішніх символічних замінників у вигляді маленьких чоловічків поступово переходить у використання замінників внутрішніх, образних, що дає змогу застосовувати моделювання не лише для пояснення процесів і природних явищ, а й для розв´язання різноманітних задач.

                 На розвиток творчої уяви дітей спрямовані такі прийоми, як «Фантазери», «Салат із казок», «Книга протиріч», «Що було б, коли...?», «Конструювання загадок», «Біном фантазії», описані відомим італійським дитячим письменником  Джанні Родарі (1920—1980) у книзі «Граматика фантазії. Вступ у мистецтво придумування історій». Без фантазії неможливо зробити відкриття, стати справжнім ученим, «оскільки фантазія розвиває, спонукає, рухає вперед розум».

                 Одним з найважливіших компонентів загальної освіти сьогодення є інформаційно-комунікаційні технології. Їх використання  сприяє : 

• кращому  сприйняттю й  засвоєнню  дітьми  навчального  матеріалу;

• зростанню  інтересу  до  пізнання;

• індивідуалізації  навчання;

• скороченню  видів  роботи, що стомлюють дітей;

• використанню  різних  аудіовізуальних  засобів (музики, графіки, анімації) для  збагачення  змісту  й  посилення  мотивації  навчання;

• більш  динамічній  подачі  матеріалу;

• формуванню  в  учнів адекватної самооцінки  та  створенню  умов  для  самостійної  роботи;

• самоосвіті  й  самовдосконаленню  особистості  учня  й учителя;

• засвоєння  і учнями, і учителями  нових  важливих  знань, умінь, навичок;

• розвитку  творчих  здібностей  учнів.

               До того ж  ІКТ  використовую  в усіх видах  урочної  й позаурочної  діяльності, починаючи з 1-го класу, при  цьому розширюючи  можливості  навчально-виховного процесу, забезпечуючи  нові шляхи подачі  інформації, даючи  можливість для  випробовування  власних  ідей  і  проектів,  для вивчення й  викладання  предметів (математики, української мови, читання та ін.). Найпростішою  й  найпоширенішою  на сьогодні програмою, яка допомагає  мені  урізноманітнити  урок, є прикладна програма  Power  Point.  Створені мною презентації не тільки виконують навчальну роль, а ще є для дітей прикладом творчого підходу до своєї роботи.

                 Нестандартна, цікава, творча робота пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоцій­ному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з новацій вважається так звана проектна діяльність. Це один із методів, метою якого є не засвоєння суми знань, а реальне використання, розвиток та збагачення власного досвіду та розширення уявлення про світ.

                   Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проектів примушує учнів об’єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню, формує соціалізовану особистість. Працюючи у команді, діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності.

      Найскладніше самостійно розподіляти обов’язки. Тут слід дотримуватися принципу «кожний робить те, що зможе зробити краще за інших». Становленню особистості сприяє також необхідність допомогти один одному оцінювати роботу, критикувати, а найголовніше - нести відповідальність за свою роботу перед собою, своєю групою, всім колективом.

      Під час роботи з інформаційною частиною проекту багатьом учням складно зорієнтуватися в інформаційному просторі. Певні труднощі також пов’язані з аналітичною частиною проекту. Вони не вміють розставити логічні та емоційні акценти, оцінити явища в цілому. Нелегко для них оцінити форму презентації матеріалу. Тому обов’язково проводжу індивідуальні консультації, коли учні подають у чорновому варіанті підсумки чергового етапу роботи над проектом, і коригую у випадку необхідності.

Хотілося відмітити, що проекти знаходяться у безпосередньому зв’язку із навчальними програмами базових дисциплін, розширюють та доповнюють існуючі програми.

                 У пам’яті кожної сучасної людини зберігаються мільйони опорних сигналів, що дозволяють йому відновлювати за необхідністю засвоєну інформацію. В.Ф.Шаталов у своїй методиці опорних сигналів спирався на те, що кожну інформацію можна закодувати. Несподіванка та економність – принципи, на яких будувались його опорні сигнали.

                  У своїй роботі я використовую опорні схеми, зразки яких надаються в додатках          . Хочу тільки наголосити, що ця методика не тільки дозволяє більш продуктивно засвоювати теоретичний матеріал, але і сприяє розвитку творчого мислення.